Претендент на посаду ковельського міського голови має намір повністю відремонтувати житловий фонд, збудувати екопоселення та знищити лежачих поліцейських.
– Сергію Дмитровичу, розкажіть, з ким плануєте працювати в міській раді?
– Зібралося чимало талановитих людей, яких об’єднав… теперішній міський голова Олег Кіндер. Небайдужі фахівці йдуть у владу, щоб припинити зловживання насамперед із землею, спільно з громадою сформувати чітке бачення розвитку Ковеля і втілити в життя ті проекти та програми, які успішно реалізовані в інших містах.
– Які зловживання маєте на увазі?
– У Ковелі всі сміються з того, що на білбордах «Батьківщини» написано «Земля – не товар». Зайдіть на будь-який сайт і подивіться, скільки коштує 10 сотих міської землі під забудову. На самому болоті – від 5 тисяч доларів, а на березі річки – близько 20 тисяч просять. Тільки за останній рік міська рада роздала просто так до сотні земельних ділянок. І роздала аж ніяк не прозоро. За моєї каденції ділянки отримували за чергою: 40% заяв ішло у загальній черзі, 20% – у першочерговому списку, 20% – у позачерговому. А якщо в сім’ї було 8–9 дітей, то давали земельну ділянку без черги. Але від цього принципу відійшли, бо нема маневру для незаконного збагачення. Збираюся за підтримки оновленої міської ради відновити прозорість у земельних питаннях.
– Як плануєте підтримувати бійців?
– Як депутат допоміг родинам бійців переламати ситуацію, коли учасникам АТО відповідали, що земельних ділянок немає, натомість на кожній сесії роздавали їх десятками. Тоді вдалося знайти однодумців і запровадити мораторій на виділення землі, поки ділянками не забезпечать бійців. Але важливо не просто дати землю учасникам АТО, а допомогти їм збудувати житло. Пропоную військовим зробити це самостійно, наприклад, за технологією саманного будівництва.
– Що це таке?
– Це давні українські традиції. Саман – суміш землі, на якій будується будинок, глини, піску, костри льону або посіченої житньої соломи. Замішують тільки вручну. Упродовж літа за вихідні з друзями та рідними з нуля можна побудувати власний будинок, а це, погодьмося, найкраща реабілітація для військових. У Київській, Рівненській областях уже є навіть такі екопоселення.
– Де брати ресурси на розвиток Ковеля?
– Ковель – це вигідний логістичний вузол, адже маємо залізницю й автошляхи. Гроші постійно їздять через Ковель, але ще треба зробити відповідну інфраструктуру: склади – для вантажів, сервіси – для людей. Розвиток також можливий завдяки відновленню руху за кордон по вузькій колії. Перший крок уже зроблено – аграрна компанія з Кіровограда взялася інвестувати у ремонт нашої вузькоколійки. Це, до речі, одне з моїх напрацювань у Волинській ОДА. А ще завдяки хорошій транспортній розв’язці ми повинні розвивати туризм. Варто розраховувати й на відпочивальників з Шацьких озер, які в разі непогоди могли б приїхати до Ковеля, щоб щось побачити.
– Раніше ви заявляли про масштабну кампанію з капітального ремонту житлового фонду. Де будете брати на це гроші?
– Сьогодні держава власникам житла повертає 20–40% тіла кредиту, взятого на ремонт будинку та реконструкцію системи теплопостачання. Також ухвалено обласну програму, розробкою якої я керував, що передбачає відшкодування 25% нарахувань за такими кредитами. Якщо зробити ще міську програму, яка закриє хоч 25%, то лишиться покрити всього 30–50% вартості. Ми плануємо це зробити не коштом людей, а завдяки економії витрат на комунпослуги, насамперед на теплопостачання. Ми практично закриваємо тіло кредиту, не навантажуючи власників цього житла. Понад те, після капітального ремонту люди отримують житло на 20% дорожче. До того ж така програма створює ринок робочих місць. Маємо чимало талановитих, працьовитих людей, які заробляють собі на хліб на шабашках. Ми їм пропонуємо хорошу роботу на 5–10 років, але за умови офіційного працевлаштування. В результаті й місто отримає надходження до бюджету у вигляді податків, тож буде за що утримувати школи, садочки… Це одна з моїх ключових програм.
– Де ще можна створювати робочі місця?
– У Ковелі традиційно розвинена торгівля через близькість кордонів. А завдяки тому, що довкола села, маємо ще й чималий ринок екопродуктів. Тому першочергове завдання – покласти край стихійній торгівлі й облаштувати вдосталь місць на базарі, який повинен бути чистим і впорядкованим.
– Які ваші пріоритети в благоустрої міста?
– Я є прихильником концепції сталої мобільності. Вона базується на засаді рівності перед законом. Але ця рівність може бути забезпечена лише в громадських місцях. Ми гуляємо в парках, відвідуємо бібліотеки, їдемо громадським транспортом, ідемо вулицями, спілкуємося в магазинах, офісах чи в інших місцях, де однаково діють правила. І тому успішні країни розвивають цей сектор. Усі ресурси треба спрямувати на людину-пішохода. Тротуари мають бути доступними, тобто переважати в центрі міста. Навіщо лежачі поліцейські, якщо можна просто підняти сам піший перехід, і тоді не людина піднімається з бордюру на бордюр, а машина на переході пригальмовує, піднімається, проїжджає і спускається. Треба забезпечити комфорт перш за все пішоходам, візочникам, велосипедистам, бо автомобілям і так добре, про них дбали раніше. А ще потрібно інвентаризувати, зберегти і розширити зелені та прибережні зони міста.
– Чим відрізняється Сергій Кошарук версії 2006-го і 2015 року?
– Сьогодні інша політична ситуація. Після виборів 2006 року був закладений природний конфлікт між мною, самовисуванцем, і депутатським корпусом, який складався з депутатів, більшість з яких хотіли відбити гроші, заплачені за місця в закритому списку. Але я не давав займатися «бізнесом», тобто брати хабарі за надання земельних ділянок. Нині йду на вибори з командою професіоналів, яких об’єднала любов до рідного міста, готовність взяти відповідальність перед громадою. У цьому прагненні нас підтримала міська парторганізація «БПП «Солідарність». А ще прагну відповісти на нові виклики часу. Тоді, у 2006-му, Ковель мав репутацію міста контрабандистів, а я хотів відродити славу міста інтелігенції. Наш Культурно-просвітницький центр став візитівкою міста, відродилося культурно-мистецьке життя. Тепер Ковель стоїть перед екологічними й економічними викликами. Та головне, що тепер я маю новий унікальний досвід, без якого не робота, а ворожіння на молоці. Після того як залишив посаду міського голови, і далі працював для Ковеля, але в інший спосіб. Я виконував доручення виборців як депутат міськради, обіймав посади виконавчого директора Асоціації енергоефективних міст України, голови правління Української некомерційної енергетичної агенції, заступника голови Волинської ОДА. Тобто Сергій Кошарук у 2015 році набагато потужніший, ніж Кошарук, який був у 2006–2010 роках.
Наталка ПАХАЙЧУК
